Иккю, дзэнский Мастер, был очень умён, даже когда был ещё мальчиком. У его учителя была драгоценная чаша для чая — редкая антикварная вещь. Случилось так, что Иккю разбил эту чашу и очень растерялся. Услышав шаги учителя, он спрятал осколки чашки за спину. Когда Мастер вошёл, Иккю спросил: — Почему люди умирают? — Это естественно, — объяснил старик. — Всё должно умереть, и особенно то, что уже долго жило. Тогда Иккю показал ему разбитую вдребезги чашку со словами: — Вашей чашке настало время умереть. Իկկյուն,ձայնի վարպետ, շատ խելացի էր նույնիսկ այն ժամանակ, երբ դեռ տղա էր: Նրա ուսուցիչը ուներ թանկարժեք թեյի բաժակ ՝ հազվագյուտ հնաոճ իրեր: Այնպես պատահեց, որ Իկկյուն կոտրեց այս բաժակը և շատ շփոթվեց: Լսելով ուսուցչի քայլերը ՝ նա բաժակի կտորները թաքցրեց մեջքի հետևում: Երբ Վարպետը ներս մտավ, Իկկյուն հարցրեց. - Ինչո՞ւ են մարդիկ մահանում: «Դա բնական է», - բացատրեց ծերունին: - Ամեն ինչ պետք է մեռնի, և հատկապես այն, ինչը երկար ժամանակ է ապրել: Հետո Իկկյուն ցույց տվեց ջարդված գավաթը և ասաց. - ժամանակն է ձեր գավաթը մեռնի։